Case Study: Delivery Director Failemail | Блог

Блог go UPPR // Case Study: Delivery Director Failemail

Case Study: Delivery Director Failemail

It would be great if … в багатьох випадках — це не хороший тон іввічливість, а неповага, разом з нахабством, не непрофесіоналізмом, та яскравий прикладі пасивної агресії.



Ще один приклад  #failemail.

Так-от, пише моїй колезі Delivery Director (прикро, але факт, що і на таких посадах фейлять з комунікацією):

 

It would be great if your recruiters ask some tech questions during the phone interview.

The suggested list is attached.

Розберімо ситуацію. Хоч ті, хто давно читають, напевно, вже бачать кричущу неповагу, а з ним і нахабство, і непрофесіоналізм, і ще один яскравий приклад "неввічливої ввічливості" та пасивної агресії.

1. It would be great if...

Так, було б класно... мабуть... вам…
По-перше, що це за прохання?
Це зараз в такій формі заведено просити?

В обов'язки рекрутерів не входить ставити тех. питання на співбесіді. Хоч і бажано, але вони не зобов'язані розумітися на технічних речах. А якщо і вирішать/погодяться в них розібратися, витративши на це свій час та доклавши зусиль, то це тільки з власної доброї волі. А щоб мотивувати цю волю, то принаймні попросити потрібно, а не диктувати, кому і що робити. А в проханні класично зустрічаються такі слова, як could/would you, appreciation, favour, help, grateful тощо

Прохання в даному випадку — це і хороший тон, й ідеальна ввічливість.

Подумайте, ви ж іншим людям хочете нав'язати додаткові обов'язки, додаткову складну нудну роботу. І коли ви фомулюєте не у вигляді прохання те, що насправді тільки вам потрібно, то ви тільки викликаєте агресію в адресата.

"А не пішов би ти зі своїми списками?", — подумають, а то і скажуть вони.

І думаю, що всі прекрасно розуміють, що рекрутерам малого коштує саботувати усю цю ініціативу з тех. питаннями, й вона таки провалиться з тріском. Бо що їм зроблять? На хвіст солі насиплють?

А коли це прохання (а в ідеалі ще + і пропозиція допомогти, роз'яснити в разі необхідності), то є шанс, що можуть виконати навіть охоче. І що виконуючи його, люди отримають задоволення від процесу, навчаться чомусь новому, перейдуть на інший рівень, виділяться на фоні тих, хто такого не практикує.
І тут справа зовсім не в статусах чи посадах, а у відносинах, які напряму впливають на результат. Бо все, що стосується інших людей, щоб воно було ефективним, потрібно робити з їх попередньої згоди.

Спілкування на рівних — це найпривабливіше та найефективніше спілкування. Це максимальний ступінь поваги.



2. The suggested list is attached.

А другий рядок?
Що вже хтось згоду давав? Побігли робити, аби ти тільки сказав.

Ніяких пропозицій про допомогу, питань про згоду, про те, чи зрозумілі запитання та відповіді, чи потрібно пояснити щось? Нічого. Тільки фокус на собі. То такі й результати будуть.

Ну от, як два елементарні рядки імейлу і так можна запороти?

Хоч, насправді, справа не в it would be great if you... Сама по собі фраза OK, але її сприйняття буде змінюватися залежно від контексту. Звертати увагу й враховувати контекст — це  must для тих, хто хоче імейлити ефективно.

Is "It would be great if you…" a universal evil?

Я не рекомендую повністю викидати фразу it would be great if you... з мовлення, але вживати її в такому контексті, як у імейлі вище, тобто такому автору, в такій ситуації, з такими читачами (при таких відносинах між ними), був фейл!

А загалом нормальна така собі фраза (правда, дещо unconfident).

І якщо її написати в іншій ситуації, то звучатиме і сприйматиметься вона зовсім по-іншому.

Наприклад, ви попросили когось подивитися, скажімо, правильність фінансових розрахунків за місяць. Вас запитують, на коли потрібно. Ви відповідаєте:

 

It would be great if you check EBD tomorrow.

В такому імейл-діалозі до It would be great if you... не прискіпаєшся, навіть як би хотілося. Бо є контекст , домовленості, попереднє листування, яке виправдовує вживання It would be great if you... . А без них було б те саме, що і в ситуації з рекрутерами.

Тому, якщо ви не знаєте конкретного контектсу, про чіпляння до фраз чи слів навіть не може йти мова.